Давноминулий
Літера: Д

Давноминулий Буква - Д



Давноминулий а, е. Який давно минув, про­йшов і т. ін. А між людей все нові, все палкіші зустрічі бойових друзів, скрізь спогади про давноминулі дні (Ку­чер, Дорога.., 1958, 115); Розповідаючи про давноминулі і недалекі часи з історії комсомолу, підполковник непо­мітно перейшов до життя училища (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53); // у знач. ім. давноминуле, лого, с. Давні часи; давніша. Поема «Данило Галицький»., не відносить нашу увагу в давноминуле, а по суті перекли­кається з днями великої битви проти фашизму (Мал., Думки.., 1959, 25)
Д Давноминулий час, грам. Дієслівна форма мину­лого часу, яка виражає дію, що передувала іншій ми­нулій дії.


інші слова Літера - Д

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Д

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д