Важити
Літера: В

Важити Буква - В



Важити жу, жиш; наказ, сп. важ; недок. 1. непе-рех. Мати певну вагу.— Малесенькі то малесенькі, а як вдасться часом такий опецьок..— 15 фунтів важив! (Л. Укр., III, 1952, 746); —Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (Тулуб, Людолови,
I, 1957, 476).
неперех., перен. Мати значення; значити. Що він на своєму господарстві важить? Що він за чоловік? (Барв., Опов.., 1902, 271); Авторитет Русевича і його двадцятирічний стаж важать куди більше, ніж два роки роботи.. Розенберга (Шовк., Інженери, 1956, 84); / він побачив, що часто зовсім незначна на перший погляд деталь у роботі важила надзвичайно багато (Донч., Шахта.., 1949, 55); Для нас багато важить думка, розум, досвід простої трудової людини (Гончар,
II, 1959, 398).
перех. Визначати вагу чого-, кого-небудь. Там ва­жили барила з сахаром і накладали на хури (Н.-Лев.,


інші слова Літера - В