Ваблячий
Літера: В

Ваблячий Буква - В



Ваблячий а,е. Дієпр. акт. теп. ч. до вабити. Тієї ж миті він побачив Ясногорську.. Спускаючись, Черниш дивився під ноги, а проте, здається, бачив тільки її, довгождану, небезпечну і ваблячу (Гончар, І, 1954, 361); Попереду простував Шаптала — затягнутий широким офіцерським ременем, до блиску виголений, з очима яс­ними й ваблячим и, як високе небо (Загреб., Спека, 1961,
22>-


інші слова Літера - В

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. В

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. В

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. В