Давній
Літера: Д

Давній Буква - Д



Давній я, є. 1. Який давно минув; колишній. Відтак коваль про давнії роки згадав (Фр., XIII, 1954, 05); Фольклористи дожовтневої доби,., віддавали головну, а часто і виключну увагу фольклорові давніх часів (Риль­ський, III, 1956,145); // Який застарів. — Ми, ямищани, пристали па те, що ніхто з нас не буде робити в пана по давній ціні (Коцюб., II, 1955, 44).
З давніх-давен; 3 давнього-давна — з давнього часу, з давніх часів; здавна. Чорна баба — нічка темна: Із давніх-давен Покриває все на світі, Як погасне день (Гл., Вибр., 1957, 284); 3 давніх-давен росте і міциіс наша дружба (Літ. газ., 1.11 1957, 1); За давніх-давен — у давні часи, в минулому. — Так, танець за давніх-да­вен На меті мав благочестя (Л. Укр., IV, 1954, 148); // у знач. ім. давнє, нього, с. Минуле. Даенє устає перед очима, мов воно тільки що діялося (Мирний, III,
1954, 19).
2. Який існує вже багато часу; старий. Давніх друзів
забувають, а при горі споминают.ь (Укр.. присл…
1955, 141); // Здавна добре відомий; стародавній. Він
не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого
роду (Мирний. II, 1954, 259); Давня приказка каже, що
лихо не ходить поодинці, а в парі (Коцюб., 1, 1955, 228);
Сиві бороди з села переказали нам давню легенду (Вол.,
Сади.., 1950, 5).
3. розм. Непридатний для споживання; несвіжий.
Тараня була дуже давня, лежала, трухла (Н.-Лев.,
II, 1956, 210); — Хіба тут тобі води немає? — показує
І генеральша] на графин з водою…— Це вже давня…
Я ходила свіжої напитись. — каже У ляпа (Мирний,
II. 1954, 103).


інші слова Літера - Д