Давлючий
Літера: Д

Давлючий Буква - Д



Давлючий а, е, розм. 1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Бал­кан, весна, 1960, 455).
2. Який важко проковтнути (про їжу). [Л і за:] Ніхто не їсть [пряників], такі вони давлючі (Коч., II. 1956, 157).


інші слова Літера - Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Д