Жартівливий
Літера: Ж

Жартівливий Буква - Ж



Жартівливий а, е. 1. Який любить жартувати, веселитися, схильний до жартів (про людину). В Клі-щука був лиш один син, Никифір звався, парубок хоро-ший-прехороший, веселий, жартівливий (Федьк., Бу­ковина, 1950, 146); До нього однаково линуть і хлопці й дівчата, бо він і дотепний, і жартівливий (Чорп., Виз-вол. земля, 1950, 131); // Власт. веселій, дотепній люди­ні, яка жартує або любить жартувати (у 1 знач.).— Ви тут так урядили, ніби сподіваєтеся якихось послів за­морських — вже жартівливим тоном промовив господар (Досв., Вибр., 1959, 251); Кидала І Наташа] на Коліс­ника жартівливі погляди своїми чорними очима (Мир­ний, III, 1954, 277).
2. Який містить у собі жарт, носить характер жарту. Вона часто співала своїх то веселих, то жартівливих, то мрійних пісень (Чорп., Визвол. земля, 1959, 161); Зал весело реагує на жартівливі слова академіка (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 199); II у знач, ім., рідко жартівли­ве, вого, с. Щось дотепне, смішне. Любі мої читачі!
Ви, мабуть, помітили, що в цій книжці є багато жар­тівливого (Донч., VI, 1957, 24).


інші слова Літера - Ж