Жарити
Літера: Ж

Жарити Буква - Ж



Жарити рю, риш, недок. 1. перех. Готувати їжу з жиром на вогні, па жару без використання води; сма­жити. Жар, мати, капустицю, Жар, мати, буряки (Укр.. лір. пісні, 1958, 146); — В печах день і ніч топ­лять, жарять та шкварять, всяких кручеників за­готовляють… (Гончар, Таврія.., 1957, 29); // розм. Підпікати кого-, що-небудь на вогні, на жару. Панів за те там мордовали [мордували] / жарили зо всіх бо­ків. Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл., І, 1952, 135); Усюди картинки.., сам дідь­ко з превеликими рогами — жарив грішні душі в смолі (Вовчок. VI, 1956, 244).
неперех., розм. Сильно гріти, пригрівати; пекти, палити (про сонце). Сонце жарило, з лиць котився піт (Фр., І, 1955, 62); Сонце жарить крізь чорне сукно; аж на серці стає млосно (Вільде, Сестри.., 1958, 155).
неперех., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (ужив, замість пев­ного дієслова).— Гуркнуть козаки в один вистріл (зал­пом), аж земля задрижить.., а там за перегодом., по­чинають вже гримотіть і жарить скільки кому завгод­но (Стор., І, 1957, 259); «Узяли» ви, значить, Перекоп і жарите до Сімферополя… (Вишня, І, 1956, 159).


інші слова Літера - Ж