Жарота
Літера: Ж

Жарота Буква - Ж



Жарота и, ж., розм. Те саме, що жара 1. Спе­ка, як в червні, аж голова болить од жароти (Коцюб., III, 1956, 133); Від жароти мліють щойно складені по­лукіпки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52); Праця в такій жароті [на жнивах], в пеклі, викликає в хлопців якесь хвилювання (Вас, Вибр., 1954, 237); Хлопцям розкаже [старий сталевар] про давні речі.. Як дізнавався, чи сталь готова, Чи стерпить жароту піч… (Шпорта, Запоріжці, 1952, 41).


інші слова Літера - Ж