Жалюгідний
Літера: Ж

Жалюгідний Буква - Ж



Жалюгідний а, е. 1. Який викликав жаль (див. жаль 1 2). Яку жалюгідну фігуру являв я собою тоді,— блідий від головного болю, із зігнутою спи­ною, з ослаблими ногами, що відмовлялися служити (Моє життя в мист., 1955, 102); У нього був стомлений і жалюгідний вигляд (Дмит., Розлука, 1957, 74).
Який мав непривабливий, убогий зовнішній ви­гляд; злиденний, нужденний. Люди з тачками, які про­давали жалюгідне дрантя, складають свій крам (Ю. Янов., її, 1958, 184); На сусідній вулиці горіла жалюгідна халупка (їв., Тарас, шляхи, 1954, 350); // Ду­же малий, незначний; мізерний. Нахиляється однору­кий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (Довж.,
I, 1958, 35).
Гідний осудження, зневажання, ганьби; нікчемний, мерзенний. Жалюгідні дурники! Вони [фашистські зві­рі] не розуміють того, що сипів твоїх [Україно] не можна перестріляти (Мал., II, 1956, 35); Та жалюгідні душі ті понурі, Яких в негоду острах обгортав! (Перв., її, 1958, 204); [О л ь г а:] Як ти брешеш… Який ти боягуз, жалюгідний, нікчемний… (Корн., Чому посміх, зорі, 1958, 54);//Позбавлений внутрішньої значущості, змістовності. Буржуазія — ліберальна і контрреволю­ційна. Звідси її до смішного безсилий і жалюгідний ре­формізм (Ленін, 19, 1950, 133); У нього не було наймен­шого бажання вислухувати ці жалюгідні пояснення (Руд., Вітер.., 1958, 283).


інші слова Літера - Ж