Жальце
Літера: Ж

Жальце Буква - Ж



Жальце я, с. Зменш.-пестл. до жало. Скоро заню-хає [бджола-сторож] чужу бджолу порожню, так за­раз викидає.. Тоді її голодну гостю жальцем у спину: «Не лізь, вража дочко, до чужого улія» (Март., Тв., 1954, 313); * Образно. Петро аж зіщулився від цих слів. Який же язичок у його коханої! Все життя тепер він буде відчувати його жальце (Чаб., Тече вода.., 1961, 178).


інші слова Літера - Ж