Жалувати
Літера: Ж

Жалувати Буква - Ж



Жалувати ую, уєш, недок. 1. перех. і без додат­ка, розм. Виявляти прихильність, ласку, любов. Хоч був тато грізний, а проте дуже нас жалував (Вовчок, І, 1955, 57); Дуже досадно було бабі з дочкою дивитись на неї [дідову дочку], що дід її жалує (Ів., Укр.. казки, 1950, 88); // Виявляти увагу. [Ромодан:] Товариша Калину затвердили другим секретарем обкому. Прошу любити й жалувати… (Корп., II, 1955, 337): :” Образ­но. До сього часу воно [життя] не жалувало її, поверта­лося то тим, то другим непривітним боком (Мирний, III, 1954, 221).
перех. Берегти, оберігати кого-, що-нсбудь; жа­літи (у 3 знач.).— Поганяй/ не жалуй коней/ Треба мені зарані приїхати на вокзал/ — гукав о. Артемій на па­рубка (II.-Лев., IV, 1956, 48); Знущайся, доле, не жа­луй сили/.. До каплі кров мою і спий! (Рудап., Тв., 1956, 45); // Неохоче витрачати що-небудь; шкодувати. Порі­шили вони чи так, чи інак, не жалуючи нічого, зловити отамана (Вовчок, І, 1955, 361); Він зовсім не жалував тих грошей, що складав з зими ще собі на свиту (Коцюб., І, 1955, 54).
неперех. Уболівати за чимось, за щось; жалкува­ти. Жалую, що не можу зараз послати Вам свого поличчя, бо ще не встиг сфотографуватися (Коцюб., 111, 1956, 124); Я багато часу потратила на руїни Помпеї, але не жалую, бо то, здається мені, річ єдина в світі і над­звичайно цікава (Л. Укр., V, 1956, 413); // кого. Вислов­лювати співчуття кому-небудь, співчувати комусь. Ко-торих дівчат то матері й не пустили в дружки. ..а які і йдуть, то все зітхаючи та жалуючи Олесі (Вовчок, І, 1955, 25); Він розумів, що ті люди не знають, що говорять, і жалував їх (Фр., II, 1950, 117).
<0 Жалувати на себе — те саме, що Жаліти на себе (див. жаліти). Ви немов жалуєте на себе, що витримали там, де другий луснув би (Л. Укр., V, 1956, 436). перех. і неперех., іст. Дарувати що-небудь, наго­роджувати чимось.— Твого батька сама цариця вітала, приймала, Пісками жалувала!.. (Мирний, 11, 1954, 100); Дмитрій Донськой щедро «жалував» (дарував) землі селянських общин монастирям, а також своїм боярам і дворянам (Іст. СРСР, І, 1957, 83); /І заст. Да­вати що-небудь (за послуги і т. ін). Перед святками предводитель жалував йому по десять рублів (Мирний, І, 1954, 263); Сам пан його шанує, інколи навіть своїм вином і одежиною жалує (Стельмах, Хліб.., 1959, 154). заст. Іти, заходити куди-пебудь.— Жалуйте ж сюди... (Мирпий, III, 1954, 245); Матюха до гостей — запрохує їх роздягатися, у світлицю жалувати (Голов­ко, І, 1947, 137).


інші слова Літера - Ж