Жало
Літера: Ж

Жало Буква - Ж



Жало жала, с. Гостра частина оргапа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдари­лась в його щоку і впустила жало (Н.-Лев., III, 1956, 23); * У порі вн. Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала (Мал., 1, 1956, 393).
Хоботок деяких комах (комара, овода і т. ін.), яким вони колють і всмоктують кров. * Образно. Ди­вись же на мене, сонце, й засмали мою душу, як засмали­ло тіло, щоб вонд була недоступна для комариного жала (Коцюб., II, 1955, 229).
Роздвоєний на кінчику язик змії, яким вона, як помилково вважається, жалить. / вловив [Иазрулла] рогачиком-палицею найбільшу гадюку, що поривалася до нього, грозячи довгим роздвоєним чорним жалом-язи-ком (Ле, Хмельницький, І, 1957, 421); * У порівн. Мовчить [Свиридович], щоб коли-небудь кинути йому [Сагайдачному] у вічі насмішку, жагучу й от­рутну, як жало гадюки?! (Тулуб, Людолови, II, 1957, 148).
чого, перен. Про щось дошкульне, різке. Уздрівши Низ труп Евріала, Од ярості осатанів; Всіх злостей випустивши жала, К Волсенту просто полетів (Котл., І, 1952, 229); В його словах Стадницький вчуває не тільки жало насмішки, але і якусь зверхність (Стель­мах, Хліб.., 1959, 41).
Гострий кіпець інструмента, зброї і т. ін., який коле, ріже тощо; лезо. Павлов узяв рубанка, глянув од­ним примруженим оком на жало, наскільки воно вихо­дило назовні, підстукав молоточком і став до верстата (Ю. Янов., II, 1958, 441); Там уже кинулись на допомогу нашим, [козакам] і косарі на лузі, сторч переставляючи жала кіс на косовищах [кіссях] (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 384).


інші слова Літера - Ж