Жалість
Літера: Ж

Жалість Буква - Ж



Жалість лості, ж. 1. Співчутливе ставлення до чу­жого горя, переживання; жаль, жалощі. Де вже його в ката тут шукати тії жалості, коли тільки й дум­ки — як би з другого жили вимотати (Мирний, 111, 1954, 79); Так трапилося [Свириду], що не з кохання, а з жалості одружився на молодій удовиці (Стельмах, II, 1962, 16).
О Жалість бере за серце кого — співчуття, жаль відчуває хто-небудь. Подивлюсь бувало на неї [Ста-сю].., а самого чомусь жалість бере за серце: тоненька, як тільки од вітру не зломиться (Мур., Бук. повість, 1959, 51).
2. рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку. — їсти, ні пити не хочу, 3 тяжкої жалості плачу (Фр., XIII, 1954, 256); Невеселі то картини [праці у сало-гоні різника]..; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Мирний, І, 1954, 49).


інші слова Літера - Ж