Жалісний
Літера: Ж

Жалісний Буква - Ж



Жалісний а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жаліс­ні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було ба­гато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107); 11 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж пла­кати хочеться (Фр., IX, 1952, 94).
2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80).


інші слова Літера - Ж

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж