Жалібний
Літера: Ж

Жалібний Буква - Ж



Жалібний жалібна, жалібне. 1. Який виражає тугу, печаль; журливий.— Сидить було вона кі­нець стола, шиє сорочку та все співає, та таких же тобі пісень смутних та жалібних (Н.-Лев., І, 1956, 61); Думки рояться, снують то сумні, то патетичні, то гнівні, то жалібні (Збан., Єдина, 1959, 337); * Об­разно. Осінь жалібна минула, мов стара вдовиця (Уп., Вірші.., 1957, 27).
2. Стос, до жалоби (див. жалоба 1, 2); траурний. Люди якісь залякані, сумні, жінки в жалібних чорних крепах, у мужчин тільки чорні краватки (Коцюб., III, 1956, 354); Полковий оркестр грав жалібний марш (Шиян, Гроза.., 1956, 433).


інші слова Літера - Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж