Жадувати
Літера: Ж

Жадувати Буква - Ж



Жадувати ую, уєш, недок., рідко. Виявляти жа­добу (у 3 знач.). Кожен косив, де хотів і скільки хотів. Але козаки не жадували (Тулуб, Людолови, І, 1957, 51); Ще в перші ж кілька місяців війни, жадуючи, за­гарбував [шалепий ворог] радянські землі (Ле, Право..,
1957, 200); //Те саме, що жадати 1.— Правди людської
так-то вже жадуємо зажити, пане сотнику, що й не
знаєш, чи смерті в боях страхатися, а чи правду тую
оком окинути перед смертю… (Ле, Наливайко, 1957,
61).


інші слова Літера - Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Ж

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Ж