Жадно
Літера: Ж

Жадно Буква - Ж



Жадно рідко. 1. Присл. до жадний 1. Дістав [Іван] томик Пушкіна, жадно читає (Hex., Хто сіє вітер, 1959, 287); Ще стоїть передо мною Те бліде лице твоє, Із котрого я так жадно, Наче жнець в літную [літпю] спеку, Ссав любові нектар (Фр., XIII, 1954, 166).
2. у знач присудк. сл., рідко. Про бажапня чого-не­будь, про прагнення до чогось. Що на людях видно, то Сі собі жадно (Номис. 1864. № 4805)


інші слова Літера - Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Ж

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Ж