Жадібний
Літера: Ж

Жадібний Буква - Ж



Жадібний а, е. 1. чого, до чого. Який дуже бажає чогось, прагне до чого-небудь; охочий до чогось. Тут же., снувалася рухома юрба люду, жадібна втіхи, гомону, чаду (Л. Укр., III, 1952, 608); Всім серцем по­любила [Світлана] школу, полюбила малечу — їм, та­ким жадібним до знань хлопчикам та дівчаткам, хотіла присвятити своє життя (Гончар, Таврія.., 1957, 385); * Образно. Поміж них [сосен] і вічнозелені південні породи дерев — з твердим, наче масним листом, жадіб­ним до сонця й тепла (Смолич, V, 1959, 563); // Який виражає ці бажання і прагнення. Вона., дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, лов­лячи кожне слово роману з жадібною цікавістю (Л. Укр., III, 1952, 617); Жадібними очима дивиться Юлдаш на цю стареньку одноствольну рушничку (Донч., І, 1956, 119); // Який не наїдається; ненаситний. * Образно.
/ ллється електричний струм, Жадібні живлячи ма­шини (Рильський, І, 1950, 182).
Який пристрасно прагне до збагачення, наживи; корисливий.— Я рідко бачив людину менше жадібну до грошей, ніж ви (Л. Укр., ПІ, 1952, 699); Припору-чати їх [ключі] комусь із своїх родичок не хотіла — за­видющі всі вони, жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (Скл., Святослав, 1959, 102).
рідко. Який дуже хоче пити; спраглий. Швидко [водонос] жадібном,у люду воду холодну, солодку, з важкої баклажки вділяв (Л. Укр., І, 1951, 307); * Об­разно. Сніг скупо сіявся цієї зими на жадібні лани (Коті., Лейтенанти, 1947, 72).


інші слова Літера - Ж