Єзуїтський
Літера: Є

Єзуїтський Буква - Є



Єзуїтський а, е. Прикм. до єзуїт. Пріор єзуїт­ського монастиря в Тернополі, вернувши зі спільної мо­настирської їдальні, ..лагодився прилягти і віддих­нути після доброго обіду (Фр., II, 1950, 169); Восени думав він віддати свого хлопчика до єзуїтського колегіу­му (Тулуб, Людолови, І, 1957, 39); //Власт. єзуїтам, характерний для пих. У нижчій гімназії., держалася стара єзуїтська традиція — періодичних бійок (Фр., IV, Д950, 241); Він [Сойка] з усією єзуїтською войовни­чістю виступав проти революційно настроєних селян, залякуючи боязливіших «божою карою» (Іст. укр. літ., II, 1956, 587).
ЄЙ-БОГУ, виг., розм. Уживається при вираженні під­силеного запевняння, заприсягання в чому-небудь. [Маруся:] Не губи ж ти мене, не губи, мій орле! Бо пропаду, єй-богу, пропаду за тобою!.. (Кроп., І, 1958, 99).
ЄЙ-ЄЙ, виг., розм. Те саме, що г.й-богу. Що Петро такий оратор, Не гадала я ніяк! Як зійшов з підмостку того, Аж від серця одлягло… Єй-єй, клопоту такого В мене зроду не було! (С. Ол., Вибр., 1959, 88).


інші слова Літера - Є

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.