Таїна
Літера: Т

Таїна Буква - Т



Таїна й, ж., поет. Таємниця. Соловейко, мій сусідо, Ти не тьохкай у гаю, А коханому повідай Про любов святу мою, Про рожеві, світлі мрії — Мого серця таїну (Стар., Вибр., 1959, 499);і?се ніби в колі віковім: Любов, розлука, весни, грім, Все ніби вічності луна, Пра­давня тиха таїна (Мал., Віщий голос, 1961, 123).
<0 Ховати таїну — те саме, що Зберігати таємницю (див. таємниця). Що зі мною таке, я ніяк не збагну... Мов я в серці ховаю якусь таїну (Вороний, Вибр., 1959, 152).


інші слова Літера - Т

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Т

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Т

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Т