Табун
Літера: Т

Табун Буква - Т



Табун а, ч. 1. Гурт копитних тварин (коней, оле­нів, верблюдів і т. ін.). Там по лугу ходить табун ко­ней (П. Куліш, Вибр., 1969, 160); Світає. Глушак веде бійців тайговою стежкою.. Зникає табун плямистих оленів (Довж., І, 1958, 120); Раз він [Ант] натрапив на цілий табун вепрів.., але не став гнатись за ними, бо стикатись одному з цілим стовпищем цих хижих зві­рів було небезпечно (Скл., Святослав, 1959, 14); *У по­рівн. Ревуть запінені пороги, Як сірих турів табуни (Рильський, II, 1946, 42); // Зграя диких або свійських птахів. Високо-високо під небом вечірнім пролетіли ве­личезним табуном дикі гуси (Коцюб., І, 1955, 142); Восени, перед відлітом у вирій, тривожиться й табу­нами збирається птаство (Стельмах, І, 1962, 612); // Скупчення риб, морських тварин. Далеко од берега грає в морі табун веселих дельфінів (Коцюб., І, 1955, 288); Коли табун білух іде коло берега, то неодмінно заходить у кожну бухту (Трубл., І, 1955, 274).
2. перен., розм. Про велику, звичайно неорганізова­ну групу людей. Вона [Катря] миттю стрибнула з печі додолу й побачила табун посипальників, що товпи­лись біля порога (Мирний, IV, 1955, 304); Стояли грізні дні війни. Від Волги без упину фашистів бігли табуни степами України (Рудь, Дон. зорі, 1958, 88).
Бігти (ходити, жити і т. ін.) табуном (табунами) — пересуватися, жити і т. ін. великою, звичайно неорга­нізованою групою. Забили [екскурсанти] весь пароплав, не протовпишся на станціях, ходять цілими табунами на дорогах… (Еллан, II, 1958, 37); Кажуть, люди жили табунами, Спали покотом в млі печер (Сим., Земне тяжіння, 1964, ЗО).


інші слова Літера - Т