Падалиця
Літера: П

Падалиця Буква - П



Падалиця і, ж., збірн. 1. Плоди або листя, які опали з дерев. Хима вийшла з-за погрібника, несучи в хвартусі яблука-падалиці (Мушк., Серце.., 1962, 291); Щоб скоротити період «недоїдання» дерев на бідних грунтах, наука запропонувала висаджувати сосну ра­зом з листяними породами, падалиця яких містить ба­гато азоту (Колг. Укр., 6, 1962, 47).
2. Незібране, опале зерно, насіння і т. ін., що за­лишилося на полі. Гуси дуже охоче ідуть на стерню, там вони знаходять багато поживних трав та падалиці зерна (Соц. твар., 2, 1956, 38); // Рослина, що виросла з опалого зерна, насіння. Соняшник вважали поганим попередником для всіх культур. І це тому, що він дуже засмічував поле падалицею (Хлібороб Укр., 9, 1964, 31); Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву (Д. Бе-дзик. Дніпро.., 1951, 78).
пАДАЛИЧКА, и, ж., збірн. Пестл. до падалиця 1. Хлопчикам, що побіля саду бавилися, і падалички бу­вало взяти не можна… (Мур., Бук. повість, 1959, 6).


інші слова Літера - П

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. П

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. П

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. П