Даром
Літера: Д

Даром Буква - Д



Даром присл., розм. 1. Безкоштовно, безплатно. Товариство підбивало Чіпку, кому продати хліб — то продати, а даром Грицькові не давати (Мирний, II, 1954, 165); Клим приступив до вчителя ближче, схилився й додав тихо: — Я даром не схочу (Вас, І, 1959, 99).
2. Не приносячи ніякої користі; марно.— Нехай-таки
я не даром житиму на світі! (Кв.-Осн., II, 1956, 423);
[Батько:] Оті прямії колоски Зовсім пустісінькі,
ростуть на ниві даром (Греб., І, 1957, 45).
О Даром не пройде кому — без ускладнень (наслід­ків) і т. ін. не обійдеться {не минеться і т. ін.). — Не тепер, а в четвер, хоч через год, тільки вже не пройде тобі даром (Кв.-Осн., II, 1956, 177); Даром що, у знач, спол.— нічого що, байдуже що, хоч і. Бравий був, даром що сирота без батька! (Кв.-Осн., II, 1956, 398).
чіпати.., — ти ж бачила, що й не всякі листи мені да­ром даються (Л. Укр., V, 1956, 240).


інші слова Літера - Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д