Набрести
Літера: Н

Набрести Буква - Н



Набрести еду, едёш; мин. ч. набрів, набрела, ло; док., неперех., на кого—що, рідко перех., кого, що, розм. Бродячи, ходячи, наткнутися на кого-, що-небудь, опи­нитися перед ким-, чим-небудь.— Ішов я полями чи­стими та широкими — далі набрів діброву густу та красну (Вовчок, VI, 1956, 229); Зійшов [Грицько] на став, набрів на ковзалку й почав ковзаться (Вас, І, 1959, 162); Одного разу Улянка набрела в лісі на щерба­тий глечик, який стояв під березою (Донч., Вибр., 1948, 262).


інші слова Літера - Н

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Н

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Н

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Н