Набитий
Літера: Н

Набитий Буква - Н



Набитий а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до набити.
Набитий соломою матрац відгукувався на кожен його порух сухим шурхотом (Загреб., Спека, 1961, 14); Вранці пішов свіжий, а за день змарнів, в набитих вітром очах застигла сльоза (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 197); Недалеко його висить револьвер. Він набитий (Коб., І, 1956, 341); Його молодший товариш теж од-клав кайло., підсунувся на купу набитої породи (Досв., Вибр., 1959, 345); // набито, безос. присудк. сл. На тап­чані не було нікого, та зате на помості набито, мов се-ледців у бочці, якихось людських істот (Фр., І, 1955, 79); Очі ховають ніяковість під густими сірими брова­ми, в яких повно набито пилюки (Гончар, Тронка, 1963, 279).
Q Битком набитий див. битком; Битком набито див. битком; Набита рука —добре натренована рука. У ме­не, старика, На всяке майстерство набита, бач, рука (Рильський, Сад.., 1955, 57); Набитий гаманець див. гаманець; Набитий дурень див. дурень; Як набито — дуже багато. Сонце почало вже хилитися на західну половину неба, а в грушатицькій коршмі [корчмі] на­роду як набито (Фр., VIII, 1952, 9).


інші слова Літера - Н