Набачити
Літера: Н

Набачити Буква - Н



Набачити чу, чиш, док., перех., розм. 1. Звер­нути увагу на кого-, що-небудь; помітити, побачити. Одного разу, прибираючи дякову «світлицю», Тарас на­бачив у дяка грубий зшиток синього паперу (Вас, II, 1959, 362); Лав рик ще спить.., а Даринка, набачивши якось за соняшниками торішню стерню, вирішила піти колосків пошукати (Вирган, В розп. літа, 1959, 266).
2. Те саме, що набачитися. [Д е в і: ] Якби ви коли почули, як стане дядько правити про бали, комедії та всякі маскаради, що він набачив по світах. Ото е що послухать! (Л. Укр., III, 1952, 19).


інші слова Літера - Н

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Н

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Н

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Н