Набалакувати
Літера: Н

Набалакувати Буква - Н



Набалакувати ую, уєш, недок., НАБАЛАКАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. і неперех. Багато говорити (перев. зайвого, непотрібного, неправдоподібного). Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Шовк., Людина.., 1962, 200).
О Набалакати сім мішків (кіп) гречаної вовни — те саме, що Наговорити сім мішків (кіп) гречаної вовни (див. вовна). Тільки що сів за писання, прибіг Кравченко й накричав мені повну хату і набалакав сім мішків гречаної вовни (Коцюб., III, 1956, 169); Набалакати, що на вербі груші ростуть — те саме, що Наговорити, що на вербі груші ростуть (див. груша). Він набалакає, що на вербі груші ростуть (Укр.. присл.., 1955, 183).
2. неперех., на кого—що. Говорити неправду про кого-, що-небудь. — Не набалакуйте на себе, Левку Іванови­чу,— всміхнулася Ліна (Гончар, Тронка, 1963, 271).


інші слова Літера - Н