Набакир
Літера: Н

Набакир Буква - Н



Набакир присл., розм. З нахилом набік, зсунувши на одне вухо (перев. про головний убір). Браво сидів він на рулі, закинувши набакир високу смушеву шапку (Стор., І, 1957, 250); Я став носить шахтарський чуб і набакир кашкет дешевий (Сое, II, 1958, 380).


інші слова Літера - Н