Ладо
Літера: Л

Ладо Буква - Л



Ладо а, ч., ж. і с, нар.-поет. Пестлива назва чоловіка, дружини, дитини; коханий, любий. — Віт-рило-eimpe мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі На вої любії мої, На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336); — Не бійся, ладо моє. Нікуди я від тебе не щду (Міщ., Сіверяни, 1961, 161); * Образно. Дніпре, ой Дніпре, ладо моє, Йду по твоїй я [греблі ] (Турч., Земле моя.., 1961, 24).


інші слова Літера - Л