Лагодити
Літера: Л

Лагодити Буква - Л



Лагодити джу, диш, недок., перех. 1. Усуваючи пошкодження, робити придатним для користування; ладнати (у 2 знач.). В Яру колись гайдамаки Табором стояли, Лагодили самопали, Ратища стругали (Шет т., І, 1951, 337); Коло столу сидів Улас і лагодив старого синього жупана (Н.-Лев., III, 1956, 298); Полагодити місточок, звісно, можна, так невідомо, кому його ла­годити, бо він якраз на межі (Вишня, І, 1956, 383).
2. перен. Усувати, ліквідувати непорозуміння, при­пиняти сварки тощо. Це був його улюблений дотеп, яким він звичайно лагодив більш серйозні балачки між нами (Вільде, На порозі, 1955, 91); // Уладнувати, виправляти (у 2 знач.). Негарно Мирону стало, що його зять такий: закручувати чужі гроші вмів, а від­давати не вміє.. Він почав лагодити діло (Григ., Вибр., 1959, 231); // Робити менш відчутним; угамовувати.
Сльози лагодили її жаль, розливали всякі думки (Фр.,
V, 1951, 283); Слова учителя лагодили біль його душі
(Круш., Буденний хліб.., 1960, 156).
Робити щось готовим, придатним для вжитку, користування. — Лагодь, сину, сани, відвезеш ялин­ку (Коцюб., І, 1955, 80); Василина подала йому ве­черю та й пішла лагодити постіль (Март., Тв., 1954, 61); Він, до бою лагодячи гармату, ..пестив рукою її мідне жерло (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 403); /7 Заздалегідь робити все необхідне для здійснення, проведення чогось.— Дружечки прийшли, нехай уби­рають до вінця нашу молоду, ..а я піду лагодити ве­сілля! (Кв.-Осн., II, 1956, 87); Я лагоджу дві книжки до друку (Стеф., III, 1954, 219); // Збирати, лаштувати когось у дорогу тощо. Лагодила [мати] їх [синів] цілу ніч у дорогу (Стеф., І, 1949, 193); // Готувати, приго­товляти (їжу тощо). Мати замовкла, стала лагодити обід для батька (Ков., Світ.., 1960, 38).
розм. Те саме, що робити 2; виготовляти. Лиш де-де в кошарах цюкали теслі, лагодячи нові цямрини для ям (Фр., VIII, 1952, 400); Лице в нього було поваж­не, скуплене, немов лагодив домовину (Коцюб., II, 1955, 430); Ми якраз з Сашком лагодили шпаківню в його дворі, коли побачили тачанку (Чаб., Катюша,
1960, 49).
5. розм., рідко. Те саме, що установлювати. Мету-
шилася [господиня] поміж гостей, кожному намага-
лась щось сказати чи запитати, поспішала назустріч
новим, лагодила на столі квіти (Досв., Вибр., 1959,
254).


інші слова Літера - Л