Лавр
Літера: Л

Лавр Буква - Л



Лавр а, ч. 1. (Ьаигш). Південне вічнозелене дерево або кущ, висушене листя якого вживають як приправу до страви. Орішник широко повис; Черешні з лаврами сплелися; С яга до неба кипарис (Щог., Поезії, 1958, 233); // Висушене листя такого дерева. Ярина., при­несла., казанок, у якому булькотіла юшка, миску з сочивом. У світлиці запахло лавром, .. перцем (Скл., Святослав, 1959, 31).
2. перев. мн. Вінок, гілка цього дерева як сим­вол нагороди, перемоги. — Поети, мов діти, їм милі тріумфи, і лаври, і квіти, І вабить їм очі великая слава (Л. Укр., І, 1951, 111); Зустрічайте його [А. Буч-му] ви литаврами. Він сьогодні закиданий квітами, він сьогодні увінчаний лаврами (Тич., II, 1957, 37); // тільки мн., перен. Про успіх, славу, визнання. Не заздрю лаврам писак І прилизаним трубадурам (Еллан, І, 1958, 169); Ще більше хотіла б Софія і вза­галі не бути ніде похованою, якось обминути їхні ідіотські склепи і поносити лаври святої ще за жит­тя (Гончар, Таврія, 1952, 132).
О Добувати (добути, здобувати, здобути і т. ін.) лаврів (лаври) — досягати успіху, визнання і т. ін. — Я буду давати концерти на фортепіані.. Добу­демо собі лаврів (Н.-Лев., IV, 1956, 185); При недав­ніх виборах., він., здобув собі нові лаври (Фр., НІ,
248); Лаври Герострата — ганебна, сумна слава; Лаври чиї не дають спати кому — хтось заздрить чиїм-небудь успіхам; Пожинати лаври — користуватися наслідками чого-небудь. Хай книжка лежить собі, а ми, братко, давай пожинати лаври (Вас, І, 1959, 347); Спочивати (спочити) на лаврах — заспокоюватися на досягнутому. Драма художника Сагайдака виникає тому, що художник непомітно для себе, спочивши на лаврах минулих звершень, загруз у самозакоханості (Літ. газ., 11.III 1959, 3).


інші слова Літера - Л