Даль
Літера: Д

Даль Буква - Д



Даль і, ж. 1. Простір, що видніється вдалині. Січовик скинув очима у даль, шукаючи, на якій би йому могилі заночувать (Стор., 1, 1957, 334); Леліє даль, волога і блакитна (Бажан, І, 1946, 283).
2. Що-небудь дуже віддалепе; далекий край. Та поїхав милий в даль. Ой, на серці дівчини печаль (Укр.. лір. пісні, 1958, 248); Вчені різних країн спільно розкри­вають таємниці природи.., вивчають незвідані космічні далі (Наука.., З, 1958, 50); // розм. Велика відстань, від­далення.— Та як і сам таку даль пройдеш? (Кв.-Осн., II, 1956, 401); * Образно. Краса ж, сестра з мінливими очима,— Як давній Янус. Літ іржаву даль Вона вдягає у прозорі рими (Рильський, II, 1946, 8).


інші слова Літера - Д