Дьомін Микола Мефодійович
Літера: Д

Дьомін Микола Мефодійович Буква - Д



ДЬО́МІН Микола Мефодійович (15. 09. 1931, Київ) – архітектор. Син М. Дьоміна. Д-р арх-ри (1988), проф. (1990). Нар. арх. України (2011). Дійс. чл.-засн. (1992), віце-президент (1997) Укр. академії арх-ри, чл.-кор. АМУ (2001), іноз. чл. Рос. академії арх-ри і буд. наук (1993), почес. чл. Рос. АМ (2006), проф. Міжнар. академії арх-ри та дійс. чл. її Моск. відділення (1992). Президент Спілки урбаністів України (1994), чл. НСАУ (1962). Засл. арх. України (1997). Премія РМ СРСР (1989), Держ. премія України у галузі арх-ри (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступ. (2002). Закін. Київ. інж.-буд. ін-т (1956, нині тех. ун-т буд-ва й арх-ри). Працював 1956–57 у Челябін. відділ. ін-ту «Промбудпроект» (РФ); 1957–75 – у Київ. НДПІ містобудування; 1975–86 – в ін-ті «Київпроект»: нач. упр. ген. плану Києва. Від 1986 – у Київ. тех. ун-ті буд-ва й арх-ри: проф., зав. каф. міського буд-ва; водночас 1988–2002 – дир. НДІ теорії та історії арх-ри і містобудування. Кер. твор. майстерні «М. Дьомін» (від 1990). Наук. дослідж. стосуються актуал. проблем арх-ри та містобудування, територ. планування, охорони культур. спадщини, створення містобуд. інформ. систем. Автор понад 60-ти значних архіт. і містобуд. проектів, серед яких ген. плани Донецька та Макіївки (1970), Києва (1986, 2002), Ґюмрі (Вірменія, 1989); концепція розвитку Караґанди (Казахстан, 1992); рай. планування Київ. (1972) та Вінн. (1973) областей; детал. планування житл. р-нів Троєщина (1981), Оболонь (1980), Осокорки (1983), реконструкція готелю «Прем’єр-Палас» (1998–2004), низки житл. будинків і громад. центрів (1998–2006) у Києві.


інші слова Літера - Д

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Д

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. Д

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. Д